| Перспективи розвитку бджільництва. Ліси — головне природне багатство Закарпаття. Загальний масив лісового фонду становить 55%, а вкрита лісом площа — 47% усієї площі області. Проте не вся ця площа є природною кормовою базою для бджіл. Так, пояс полонин не являє цінності для бджільництва, хоча має в своєму складі такі медоноси як конюшина біла, конюшина рожева, еспарцет, лядвенець рогатий, чебрець та інші. Адже використати їх бджоли не можуть внаслідок несприятливих кліматичних умов. Навіть у травні та червні на полонинах часто бувають- заморозки та снігопади. Найвища температура в найтеплішому місяці року липні не перевищує 12—13°С, а в серпні починаються заморозки.
За кліматичними умовами кормова база доступна для бджіл лише в межах районів, розміщених не вище 800—1000 м над рівнем моря, де середньодобова температура понад 15°С.
Основними медоносами в Карпатах є зарості малини, ожини та іван-чаю на лісових вирубках. Але в зв'язку з великим обсягом лісокультурних робіт і зменшенням обсягу рубок головного користування ці джерела медозбору різко скорочуються. На другий рік вирубки покриваються густими заростями іван-чаю, а на третій рік на них з'являються малина та ожина. Через 6—7 років ці цінні медоноси витісняються лісокультурами та чагарниками.
Про це свідчать дослідження гірських медоносів Закарпаття, проведені в 1959 і 1964 роках професором Української дослідної станції бджільництва Я. М. Савченком та старшим науковим співробітником цього ж наукового закладу Є. І. Білозоровою. Якщо в 1959 році загальний запас цукру в нектарі природних медоносів гірських та рівнинних лісів і сінокосів становив 17 340 000 кг, то вже через 5 років — 5 324 063 кг, або ж зменшився на 69,3%. Слід мати на увазі, що весь нектарозапас може бути використаний бджолами не більше як на 50%.
Набагато менший нектарозапас культурних рослин низинної зони області. Він становить лише 592 565 кг. На наявній в області кормовій базі при умові широкого застосування кочування бджіл та винятково правильного розміщення пасік дрібними точками можна утримувати 22 700 бджолиних сімей. Фактично у господарствах всіх категорій, в тому числі у колгоспників, робітників та службовців, їх є близько 21 000.
Характерною особливістю медоносної флори Карпат є її розкиданість на значній території, середнє покриття площ медоносами — менше одного процента.
За останнє десятиріччя кормова база для бджіл у лісах Закарпаття помітно поліпшилась завдяки тому, що лісівники на значних площах закладають мішані насадження, більш продуктивні, стійкі проти несприятливих погодних умов, захворювань та шкідників. Добре зарекомендували себе дуб звичайний та червоний, бук, каштан їстівний, черешня, явір, липа, а на змитих кам'янистих ділянках — акація біла.
Дедалі ширше в лісокультури вводяться такі високо-ростучі, технічно цінні породи, як модрина європейська і сибірська, дугласія, кедр, платан кленолистий, горіхи грецький, чорний та сірий, яблуня лісова, груша дика, бархат амурський тощо.
Нові посадки лісу, поліпшення природних гірських сіножатей та пасовищ у найближчі роки ще більше зміцнять кормову базу для бджіл.
Позитивні відгуки про гірських карпатських бджіл, які надходять на адресу обласного бджолорозплідника та кафедри бджільництва сільськогосподарської академії імені К. А. Тімірязєва, випробування кращих ліній цих бджіл на пасіках різних зон України, Білорусії, Московської, Тамбовської та Рязанської областей, Ка-бардино-Балкарської АРСР і ряду інших республік свідчать про те, що за деякими цінними біологічними господарсько корисними ознаками (розвиток і продуктивність) карпатські гірські бджоли мають значно кращі показники, ніж середньоєвропейські та кавказькі.
Недарма нашими бджолами зацікавились вчені НДР, ФРН, Франції та інших країн, звідки надходять замовлення на маток з метою випробування їх в місцевих умовах.
Зростаючий попит на карпатських бджіл відкриває для лісокомбінатів великі можливості в підвищенні рентабельності та зниженні собівартості гірського карпатського меду.
Розрахунки показують, що домогтися рентабельності бджільництва в гірських умовах Карпат можливо лише в тому разі, коли один пасічник з сезонним помічником обслуговуватимуть 100—120 бджолиних сімей і одержуватимуть в середньому на кожну не менше 12—14 кг меду. Проте, як показав аналіз продуктивності пасік з часу їх створення в лісокомбінатах (табл. 2), таких результатів господарства домагаються не завжди.
Однією з причин низької продуктивності пасік є нестійкість по-годних умов у горах, часті дощі в період цвітіння головних медоносів. Як правило, в несприятливі сезони пасіки дають збитки. Однак завдяки невеликому підтримуючому взятку бджолині сім'ї виходять сильними. І, зважаючи на великий попит на гірські карпатські бджоли, рентабельності бджільництва можна добитись навіть у несприятливі для медозбору роки, зайнявшись формуванням пакетів та їх реалізацією. Якщо укомплектувати хоча б один шести-рамочний пакет від двох бджолиних сімей (а це при наявності сильних бджолиних сімей не позначиться на їх продуктивності), то від 100 бджолиних сімей вдасться одержати додатково 1250 крб. прибутку, що рівноцінне вартості 695 кг меду. Гірський рельєф, розміщення пасік лісокомбінатів окремо від пасік інших господарств, наявність в лісах кордонних та мисливських будинків — все це створює сприятливі умови для організації ізольованих спарюваль-них пунктів, племінних точків і одержання племінних плідних маток.
Розрахунки показують, що вже в 1970 році трест «Закарпатліс» має змогу реалізувати 2000 штук шести-рамочних пакетів та 8000 плідних маток І виручити додатково (без врахування зібраного товарного меду) 82 000 крб., тобто більше ніж по 20 крб. в середньому на одну бджолину сім'ю.
Реалізація меду в розфасованому вигляді — також важливий резерв підвищення рентабельності бджільництва. Це не тільки спрощує і робить незрівняно гігієнічнішим продаж цього продукту, але й дає додатково 500 крб. прибутку на кожну реалізовану тонну меду. Рахівський, Буштинський та ряд інших лісокомбінатів вже в 1968 році розфасовували і продавали мед у пів- і чвертьлітрових герметично закритих скляних банках.
У лісокомбінатах намічено здійснити ряд заходів по поліпшенню племінної роботи, догляду за бджолами і вдосконаленню обліку на пасіках, а також по боротьбі з шкідниками та хворобами бджіл. Для дальшого розвитку бджільництва необхідно, щоб досвід роботи кращих пасічників став надбанням всіх.
|